До дня боротьби з депресією

«Болю не уникнути, але страждати не обов’язково»: сьогодні Всесвітній день боротьби з депресією

13 січня відзначають Всесвітній день боротьби з депресією. Її можуть спричинити постійне занепокоєння, пережиті важкі події, а також порушення в роботі організму.

Первомайський медичний фаховий коледж долучився до відзначення Всесвітнього дня боротьби з депересією, провівши діагностування серед студентів коледжу на виявлення депресивних станів.

Що таке депресія?

Депресія — це психічний розлад, при якому людина довгий час відчуває зневіру, у неї знижується життєва енергія і швидко з’являється втома, вона втрачає цікавість до свого існування. Як зазначено в останньому перегляді Міжнародної класифікації хвороб, такі розлади характеризуються депресивним настроєм (наприклад, смутком, дратівливістю, спустошеністю) чи втратою задоволення, яке супроводжується іншими когнітивними, поведінковими чи нейровегетативними симптомами, які значно впливають на здатність людини функціонувати.

Причини появи депресії у кожному випадку свої. Часто це провокує смерть близької людини, втрата роботи чи чогось важливого, травмуючі події, сильний затяжний стрес.

Є ендогенна депресія — в її основі лежить біологічний фактор, тобто працює мозок. А є невротична — вона розвивається як реакція на ситуацію. Але в обох випадках будуть зміни в роботі нейромедіаторів і психологічний компонент (важкий стан) — питання лише в тому, що є первинним, а що вторинним.

Та якщо говорити про психологічний компонент депресії, треба дивитися, як складалась особиста історія людини, що вплинуло на її життя. Наприклад, втрата в віці до 10 років значущого близького значно збільшує ризик розвитку депресії. У деяких людей спрацьовує генетичний фактор. Депресія може виявлятися у кількох людей у сім’ї, у родичів. Ще на стан впливають гормони, тому у жінок, оскільки гормональна та репродуктивна системи складніші, депресії зустрічаються набагато частіше, ніж у чоловіків.

Є і реактивна депресія — організм дає депресивний епізод (стан пригніченості, загальмованості) у відповідь на тяжку подію у житті. Реактивна депресія може минути, коли людина переживе ситуацію, що травмувала її, й упорається з нею. Але, з іншого боку, депресії легко перетікають у хронічні форми.

Припустимо, у людини помер родич. Вона начебто впоралася, пережила це, а потім, наприклад, через півроку у неї настає депресивний стан, і вона вже навіть не пов’язує його з реакцією на смерть. Людину підліковують, а через рік у цей час у неї знову настає депресія. І якщо не відновлюватися, не працювати в психотерапії, це може перерости в хронічну депресію, яка повторюватиметься циклічно.

Як зрозуміти, що це саме депресія?

Депресія може бути легкої, середньої форми тяжкості та тяжкою. Залежно від ступеня виявлятимуться симптоми та впливатимуть на життя. Та якщо у вас просто поганий настрій або ви почуваєтеся втомленим, найімовірніше, цьому є інші пояснення.

Можуть бути об’єктивні причини: наприклад, ви тяжко фізично працюєте, багато важкого розумового навантаження. Тобто поганий настрій — це нормально, таке з нами буває. Якщо ми можемо пояснити, чому він у нас такий, на які події це реакція. А буває, що причин для поганого настрою немає, тобто ти не переорав поле або не перелопатив купу літератури, але фон знижений, причому довгий час. Це вже причина займатися своїм станом.

Перша ознака, яка може сказати про депресію, — пропадає задоволення від речей, які його раніше приносили. Наприклад, зникла здатність насолоджуватися спогляданням гарного заходу сонця, смачною їжею, радіти хорошим подіям. «Ламається» апетит та сон. Буває, люди в депресії сильно худнуть, ще дехто каже: кручусь у ліжку ввечері й не можу заснути. Але це не про депресію — це реакція на події, мозок не може вимкнути їхнього осмислення. При депресії порушується ритм сну загалом, часто відбувається раннє пробудження — наприклад, о четвертій ранку. Людина не висипається, у неї немає енергії, сил, але заснути вона більше не може. Або, навпаки, починає нетипово багато спати, настає гіперсомнія.

Ще один фактор, що вказує на депресію, — це відсутність сили навіть на прості побутові завдання.

У людини зникає ініціатива, сили щось робити, з’являються перепади настрою. За легких форм сили на якісь прості справи будуть — припустимо, ходити на роботу. Але в міру погіршення стану енергія, щоб підвестися, зібратися і піти туди, зникатиме. При важких формах людина може перестати доглядати себе, у неї з’являється почуття безглуздя навіть у тому, щоб прийняти душ. Тяжкі форми депресії характеризуються так званою депресивною тріадою: зниженням настрою, загальмованістю мислення та руховою загальмованістю.

Також може обмежуватися спілкування. Людині може бути важко перебувати з іншими людьми, коли і з самим собою не так просто, і вона буде уникати будь-яких контактів.

Депресія — це завжди реакція на втрату (близьких, значущих стосунків чи свого статусу, частини своєї ідентичності, відчуття безпеки світу), травми. Щоб це пережити, людині необхідні уникнення контакту зі світом, внутрішня переорієнтація в широкому значенні слова. Це потрібно поважати, але все ж таки людину потрібно витягувати з такого стану. Найправильніше, мабуть, сказати: я бачу твій стан і знаю, що з ним можна впоратися, можна звернутися по допомогу. Але достукатися до людини у цьому стані буде непросто.

Найнебезпечніший «тривожний дзвіночок», який має вас насторожити, — це поява суїцидальних думок, роздумів про смерть.

У людини при депресії накопичується багато агресії, але вона не може вихлюпнути цю агресію назовні й починає завертати її всередину, злитися на себе. Перебуваючи довгий час у такому стані, людина думає про безглуздість свого життя, про те, що воно сповнене страждань, а щастя неможливе: «Навіщо жити, якщо це так хріново?» В основі суїцидальних думок завжди лежить бажання припинити страждання. Якщо не вдається це зробити, налагодивши своє життя, людина може вибрати інший шлях — убити себе. Іноді це відбувається, навіть коли здається, що вже полегшало: якщо не зайнятися лікуванням депресії вчасно, у тяжкій формі депресії з суїцидальними тенденціями, людина може здійснити суїцид при поліпшенні стану, тому що з’являється енергія на дії.

Дуже важливо розуміти, що те, як усередині людина проживає травмуючі події і депресію, і те, як вона виглядає зовні, може сильно відрізнятися. Через цю невідповідність оточенню часто складно її зрозуміти.

Зовні вона виглядає загальмованою, втомленою і млявою. Збоку можуть це сприймати як лінощі чи розпещеність. Але всередині у хворого на депресію — постійне пекло. Знаєте, це схоже на вулкан: у ньому вирує лава, але вона прикрита кіркою зверху, і ніхто цього не бачить.

Якщо зі мною відбувається щось схоже на все це, що робити?

По-перше, є кілька речей, які робити не потрібно.

Людині, яка бачить у себе ознаки депресії, не варто боятися психіатрів і психотерапевтів, психологів. А оточуючим — говорити їй фрази з розряду «зберися, ганчірко». А в нас люблять говорити, мовляв, давай, вставай, щось роби! Це дуже шкідливо. Людина ще більше лежатиме в ліжку, тому що в неї немає сил, навіть аби сказати «відчепіться від мене». У неї з’явиться ще більше агресії, що ніхто не розуміє її стану. Ви ж не кажете людині з діабетом «візьми зусиллям волі зміни рівень цукру в крові».

Так і тут: у депресії вона не може нічого зробити, у неї так працює мозок — зламана машина в голові, розумієте?

У нас у культурі заведено терпіти, але треба дбати про себе. З людьми, які дають такі поради, вважають, що все це «придумано», «раніше жили нормально і до психологів не ходили», краще обрізати спілкування, бо з ними травмуватиметеся ще більше, на жаль.

Багато хто зараз проходить різні онлайн-тести на депресію, наприклад, шкалу Бека. Це можна робити, але є одне «але»: треба звернутися до лікаря, а не інтерпретувати все самотужки, бо не всі люди чесні із собою. Буває, одні в таких ситуаціях вирішують, що у них важка депресія і нічого вже не допоможе, інші, навпаки, безпідставно заспокоюють себе, що все гаразд, і не розуміють проблеми. Якщо у вас тривалий депресивний стан, причому неважливо, клінічна депресія це або депресивний епізод, і ви не можете впоратися самі, потрібно звертатися за допомогою. Не сидіть, опустивши руки, і не чекайте, поки мине саме. Деякі речі самі не минають.

Якщо ви хочете спочатку поспілкуватися з психологом, знайдіть спеціаліста, який має достатньо кваліфікації, щоб розпізнати ознаки депресії. Для цього він повинен знати основи психіатрії та клінічної психології. Але краще не витрачати час на довгі походи кабінетами, щоб не втрачати сили, і одразу йти до психіатра.

Психіатр насамперед відправить вас до лікарів, бо причина може бути суто біологічною. Наприклад, у нашій місцевості у людей поширений гіпотиреоз (захворювання, при якому виробляється недостатньо гормонів щитоподібної залози. — Прим. ред.). У великому відсотку випадків те, що люди (і навіть лікарі) вважають депресією, може бути недіагностованим гіпотиреозом через порушення в роботі ендокринних органів. Але якщо діагноз таки підтвердиться, лікар призначить психотерапію, антидепресанти чи комплексне лікування. Окрім того, через те, що порушена біохімія мозку, людина приходить до психотерапевта чи психолога, щоб говорити про проблему, а в неї всередині, куди не тицьни, все болить, усюди рвані рани. І якщо почати працювати без препаратів, клієнт може й надалі травмуватися, ще більше отримувати досвід страждань, розчаровуватись і впевненість, що їй ніхто не допоможе.

Як вибрати гарного спеціаліста?

Можна шукати за рекомендаціями близьких, друзів, колег, які вже працювали з психологом чи психотерапевтом і можуть когось порадити. Далі потрібно запитати про його кваліфікацію: для роботи з проявами клінічної депресії фахівець повинен мати вищу психологічну чи медичну освіту.

Часто клієнти, які побували якийсь час у терапії, гадають: «О! Я все зрозумів — можу сам лікувати інших», проходять курс арт-терапії, коучингу чи метафоричних карт і вважають себе психологами. Але просто курсів у роботі з психікою недостатньо — має бути профільна вища освіта, потім можуть бути й курси підвищення кваліфікації. У будь-якому випадку потрібно знати основи роботи психіки.

Універсальних фахівців немає, тому краще звертати увагу на специфіку, з якою працює психолог чи психотерапевт.

Коли ви знайшли того, хто вам здається слушним, уточніть, чи входить потрібна вам тема (у цьому випадку — депресія) у сферу його компетенцій. Також дізнайтеся, чи підвищує свою кваліфікацію.

Ще одна порада: запитайте, чи має досвід особистої терапії, адже щоб ефективно працювати, потрібно побувати в шкурі клієнта, розуміти цей досвід зсередини. Також важливим є досвід роботи під супервізією (або свій супервізор) — тобто терапевт свої питання обговорює з, умовно, старшим колегою.

Важливо, щоб між вами та психологом чи психотерапевтом була довіра. Краще не працювати з тими, хто відразу починає давати поради. Якщо він не послухав вас, а вже починає вчити жити — це не дуже добрий фахівець. Спочатку він повинен дізнатися про вашу проблематику, вашу історію; дізнатися, який у вас запит. До речі, на самому початку у вас може виявлятися настороженість до психолога як нової людини, процесу чи навіть ворожість. У міру розвитку ваших стосунків це має змінитися. Але якщо він вам неприємний, не подобається, викликає сильні негативні емоції, не варто змушувати себе працювати саме з ним: це стане на заваді гарній терапії. Тоді краще пошукати іншого фахівця.

Та й фінансове питання: потрібно шукати фахівців із таким цінником, з яким ви зможете потягнути тривалий курс консультацій, якщо це знадобиться. Якщо з грошима складно, не варто списувати з рахунків спеціалістів у поліклініках.

У когось консультація коштує грубо кажучи 20 доларів, у когось — 50, а у когось і 100 доларів. Але гарного фахівця можна знайти у будь-якому ціновому діапазоні. Ба більше, у державних поліклініках вони також є — люди з особистою терапією та супервізією, які займаються самоосвітою. Ще є ініціативи із безкоштовною психологічною допомогою. Ну й іноді психотерапевти можуть домовлятися з деякими клієнтами, залежно від їхньої особистої ситуації, про знижену ціну на якийсь час, а когось навіть ведуть безкоштовно. Про все можна домовитись.

Людям із депресією, які починають психотерапію, варто працювати зі спеціалістом особисто, хоча у випадках, коли зовсім немає сил вийти з дому, онлайн може бути гарним варіантом. Для особистих зустрічей краще знайти психолога чи психотерапевта у своєму районі чи у точці, куди вам буде комфортно добиратися.

Однак слід враховувати, що лікування від депресії — тривалий процес. Це схоже на спроби ослабленої людини забратися на гору. Для результату важлива підтримка близьких і компетентного фахівця. А якщо вам показані антидепресанти, потрібно бути готовим, що вибір препаратів може йти довго. Ефект від них має настати протягом двох-трьох тижнів. Якщо цього не сталося чи виявляються побічні ефекти, потрібно змінювати схему лікування з лікарем.

Коли ви відчуєте себе краще, не варто одразу кидати консультації та препарати. Краще дочекатися закріплення результату. Потрібно домогтися стійкого розуміння, що ви можете довго справлятися самі. І не кидайте терапію за перших поліпшень, «щоб заощадити». З іншого боку, не потрібно залежати від терапевта. Все індивідуально, але можна орієнтуватися на внутрішні відчуття. Дайте відповідь собі на запитання: чи стало мені краще жити? Якщо вам погано, шукайте вихід, шукайте допомоги! Болю не уникнути, але страждати не обов’язково.